«На щиті» повертаються двоє хоробрих вінничан: Микола Кочмарук та Віталій Кухарук

• Сьогодні вінничани знову схилять голови у невимовному смутку.
• «На щиті» додому повернулися Микола Кочмарук та Віталій Кухарук, які від початку повномасштабного вторгнення з честю та до останнього подиху виконували свій військовий обов’язок із захисту України.
• Місцем вічного спочинку для обох стане Алея Слави Сабарівського кладовища.

Микола Кочмарук із позивним «Маестро» воював у складі 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Свій останній бій 36-річний Захисник прийняв 29 квітня поблизу села Нетайлове Покровського району Донецької області. Вдома на нього чекали дружина, двійко дітей, батьки…

Народився Микола у Вінниці 8 січня 1988 року. Після навчання у 23-й міській школі здобув фах автомеханіка. Деякий час працював за спеціальністю, а згодом відкрив власну справу. Виховував сина та донечку. А ще захоплювався музикою, грав на гітарі, через що у війську взяв позивний «Маестро».

— Микола міг і далі продовжувати спокійно жити та працювати, адже за станом здоров’я мав усі підстави не йти на війну. Проте, вчинив так, як робив завжди, — по совісті, бо мав гостре відчуття справедливості та честі, — каже батько Героя. — У тому смертельному бою син залишився прикривати вогнем хлопців, які відходили на іншу позицію. А сам опинився на лінії влучання ворожого дрона. Для його порятунку у побратимів не вистачило лічених хвилин…

• Церемонія прощання із Миколою Кочмаруком розпочнеться об 11.00 год за адресою: пров. В. Симоненка, 54.
• Поховають воїна о 13.00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Віталій Кухарук добровільно став на захист України. Служив у лавах 110-ої окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Був старшим солдатом, виконував завдання з евакуації поранених та тіл загиблих побратимів у боях на донецькому напрямку. Серце воїна зупинилося 3 травня. Вдома залишились дружина, донька та син, мати та сестра…

Народився Віталій Кухарук у Вінниці 9 жовтня 1970 року. Закінчив 29-ту середню загальноосвітню школу, а потім — професійне училище №7. Мав за плечима й армійську службу, яку проходив у десантних військах. До повномасштабного російського вторгнення працював водієм на одній із пекарень міста.

Залишити мирну професію та взяти до рук зброю Віталія змусила війна. У війську через широкі вуса Віталій Кухарук отримав позивний «Вус». 

— Батько мав надзвичайно добру та лагідну вдачу. Був найкращою опорою для мами. Любив людей, а ще дуже любив тварин. Навіть на війні знаходив час, щоб нагодувати фронтових пухнастиків, попестити їх та заспокоїти, — пригадує донька Тетяна. — Він ніколи не скаржився, не розповідав про труднощі. Просто виконував свій військовий обов’язок.

За проявлені стійкість та відвагу Віталій Кухарук отримав медаль «Непереможні», мав також відзнаку «Учасника бойових дій».

• 10.30 — церемонія прощання із Віталієм Кухаруком за адресою: вул. С. Зулінського, 37,
• 11.30 — «живий коридор», маршрут якого пролягатиме від водоканалу до 29-ї школи,
• 13.00 — поховання на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Висловлюємо співчуття рідним та близьким Героїв! Вічна пам'ять!  

Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

 

Читайте також:

«Робимо ставки, де знову перейдуть дорогу на Соборній». Чому вінничани байдужі до полеглих воїнів?

«Піду за тата воювати». Після загибелі батька син вступив до військового ліцею

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.